Вплив війни на дизайн
2022 рік приніс до України повномасштабне вторгнення ворога, що структурно змінило не тільки реалії та будні українців, але й національну економіку та промисловість. Разом з тим трансформується і український промисловий дизайн, що завжди відрізнявся своєю актуальністю та відповідністю часу. Прикладом відродження культури дизайну для українських митців може стати Європа та США часів 1940-1960-х рр, що зазнали справжнього Ренесансу після Другої Світової війни. Якими шляхами може йти післявоєнний дизайн і які етапи він пройшов у 20 сторіччі — читайте у новому дописі.
Вплив війни на дизайн
Воєнні 1939-1945 рр. зачепили всі без винятку сфери суспільного життя. Значним став і їхній вплив на дизайн. Під час війни всі ресурси були направлені на розробку військової техніки та засобів комунікації, що потребувало нових підходів до дизайну. Це вимагало модернізації виробництва, стандартизації процесів, використання нових матеріалів та технологій. Дизайн мав бути раціональним та спрощеним, через обмежені ресурси та прагнення до збільшення продуктивності. Значною мірою впливала військова символіка, що розміщувалась майже всюди. На воєнні часи прийшовся розвиток пластику - як нового матеріалу, що привніс в дизайн безліч можливостей. Дизайн пропагандував практичність та функціональність, зручність та простоту предметів вжитку. Післявоєнний дизайн частково підхопив цю тенденцію, принісши до неї свої зміни.
Європа
Руйнування міст та розвал економіки післявоєнної Європи були колосальними. Але провідні діячі та політики бачили майбутнє своїх країн та створювали структури з розвитку дизайну. Європейські міста лежали у руїнах, катастрофічно не вистачало хліба, вугілля та інших необхідних речей. Першорядним завданням стало будівництво житла, дешевого, простого, але комфортного. Такому житлу відповідав дизайн зрозумілих, раціональних форм, які відповідали вимогам сучасності.
Період з 1949 по 1958 рр. в історії західноєвропейського дизайну отримав назву «Період новаторів». Процвітав так званий “Органічний дизайн”, започаткований Алваром Аалто. Йому були притаманні мʼякі, хвилясті лінії, скульптурні форми, використання як натуральних, так і синтетичних матеріалів, прагнення вишуканих форм.
У становленні повоєнного дизайну Західної Європи велике значення мала фінансова участь США. До початку 60-х років вже понад 1600 американських фірм мали свої офіси в Європі, і клієнтами американських дизайнерів стали фірми практично всіх континентів. Впровадженню американського досвіду розвитку та просування на ринку дизайн-продуктів сприяло також заснування у 1957 році Європейського економічного співтовариства, першими членами якого стали Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди та, пізніше, Англія, Данія та ін.
Друкарські видання того періоду (1959-1968 рр.) стали основним провідником ідеї важливої ролі дизайну у розвитку промисловості та економіки. У них викладалися перспективи та плани розвитку дизайну, демонструвалися новинки дизайну, пропонувалася нова стилістика оформлення інтер'єру житла, побутової техніки. «Американізація» європейського дизайну у різних його сферах досягла тотальних масштабів. Проте традиціоналісти та прихильники національних особливостей боролися за збереження принципів культурних традицій. Таким чином, на тлі універсальних стильових тенденцій складалися регіональні школи дизайну: британська, італійська, західнонімецька.
Великобританія
Як відомо, Англія була однією з Європейських країн, що найшвидше відновилася після руйнації під час війни. До того ж ще у 19 сторіччі розвиток технологій сприяв трансформації англійського дизайну. Як наслідок, вже наприкінці 40-х і на початку 50-х Англія виступила одним з піонерів впровадження раціональних і красивих зразків в індустріальне виробництво. У країні існували численні художньо-промислові ради, навчальні заклади, які готували фахівців у галузі промислового дизайну.
Британська Рада з промислового дизайну вже в період Другої світової війни окреслила межі американської експансії товарів на ринку, що забезпечило розвиток національної промисловості та промислового дизайну. На державному рівні промисловим підприємствам надавалася всебічна допомога. Більше того, державна політика підтримки підприємств сприяла завоюванню Англією зовнішнього ринку.
Вже у 1946 році Британська Рада організувала виставку «Британія це може» під девізом «Хороший дизайн – хороший бізнес», експонати якої мали значний успіх у відвідувачів. В подальшому виставкова діяльність Англії розвивалась з року в рік, завдяки участі відомих інженерів, дизайнерів та художників. Найавторитетнішим друкованим виданням став “Дизайн”, що закликав до творчого підходу у дизайні, на противагу комерційного підходу США.
У цей час активно розвивався і дизайн меблів. Оригінальні роботи майстрів Е. Рейса і Р. Дея стали відомі далеко поза Англії, а їх новаторський стиль став основою появи англійського поняття «Сучасний стиль». Малогабаритні побутові меблі, легкі та органічні, типу «Шеппі», здобули популярність у всьому світі, завдяки новим матеріалам, що використовуються в її виробництві. Поліпропілен був для початку 60-х інноваційним матеріалом, застосовуваним для виготовлення меблів.
Франція
Французький дизайн післявоєнних часів не зміг досягти рівня англійського. Тому сприяло декілька основних причин: відсутність державної підтримки та тісноти зв'язків інженерних кадрів з дизайнерами, процесу матеріального заохочення досягнень у галузі дизайну, недостатня сфокусованість на естетиці товарів. Водночас дизайнери Франції були відомі у світі та користувалися популярністю за кордоном. Їх роботи, пов'язані з колористичним оформленням середовищного простору, ідеї гармонізації та єдності кольору та середовища були визнані та мали успіх. Таким чином, для успішного розвитку дизайну у Франції були талановиті професіонали, базові принципи та ідейний зміст національної школи проектної творчості.
Післявоєнний період у Франції було ознаменовано розвитком промислового дизайну під прапором Жака В'єно. У 1951 році з ініціативи Ж. В'єно в Парижі було засновано Інститут дизайну. Традиційними стали заохочення найкращих зразків продукції французької промисловості, маркетингові дослідження, видання різних ілюстрованих матеріалів та щорічних тематичних оглядів, розробка методик покращення викладання та підготовки кадрів дизайнерів. Французькі промисловці почали все частіше залучати дизайнерів до проектування продукції. Ряд найбільших фірм країни - "Рено", "Пежо", об'єднання "Газ де Франс" та ін. сформували свої відділи дизайну, сприяючи розвитку французького промислового дизайну.
ФРН
Розвал економіки Німеччини та значні руйнування промисловості та міст ставили першочергові завдання, пов'язані з відновленням країни. Проте вже менш ніж через 20 років німецькі дизайнери заявили про себе на регулярних виставках промислових виробів та техніки. Компанія «Браун» представляла зразки меблів та електроприлади, форми яких були досить інноваційними на той час.
Після узурпації влади нацистами більшість провідних архітекторів емігрували з Германії, розповсюджуючи по світу школу Баухаус. Вальтер Гропіус у 1934 році їде до Британії а потім до США. До Америки емігрують Ласло Мохой-Надь, Лионель Файнингер та Людвиг Мис ван дер Роэ. Таким чином Баухауз “емігрував” з Германії разом зі своїми творцями, залишивши основним рупором німецької архітектури Третій рейх.
Ульмска школа - флагман німецького післявоєнного дизайну. Заснована у 1951 році, її першим директором став Макс Білл, який здобув дизайнерську освіту в Баухаузі. Другим директором школи Ульм став аргентинець Томас Мальдонадо. Понад чверть свого часу в Ульмі студенти витрачали на вивчення ергономіки, соціології, економіки та психології, щоб потім у професійній діяльності вміти застосовувати системний підхід до процесу проектування. Вона стала зразком, яким будувалися інші центри дизайн-освіти в усьому світі. У ній було закладено основи співробітництва дизайну із великою промисловістю, що працює на масовий ринок. Ульмська школа була новою передовою школою для дизайнерів, яка замінила Баухауз після Другої світової війни. Завдяки розробкам представників ульмської школи з'явився так званий «технологічний» дизайн. Його яскравим прикладом є створення Браунстилю.
Компанія «Braun» була заснована в 1921 як невелике підприємство. А з 50-х років починається період її другого народження. Браунстиль - це створення утилітарних технічних приладів для кухні та побуту, які насамперед мають служити людині. До середини п'ятдесятих років провідний дизайнер фірми Фріц Айхлер проаналізував продукцію фірми і виявив, що її зовнішній вигляд не відповідає її сутності. Через війну фірма «Браун» зробила ставку на скромного споживача. Браун підготувала конструктивно прості, функціонально бездоганні вироби, настільки індивідуальні, що заговорили про «стилі Брауна» як про помітне явище у світовому комерційному дизайні. "Стиль Брауна" - це відсутність будь-яких декоративних накладок, профілів, кольорових плям, імітації матеріалів, це скромна колористична гамма, побудована на тонких відтінках сірого кольору, поєднання чорного та білого. Це створення цілісного образу найпростішими та мінімальними засобами. Це – «економний» стиль. Браун збігся з потребами ринку, які потребують простих, дешевих товарів.
Італія
У перші 10-15 повоєнних років стався економічний зліт, що характеризується експортом італійських товарів на зовнішній ринок. Особливу роль тут починає відігравати дизайн. Гнучкість в управлінні господарством, низький рівень заробітних плат робітникам та американська гуманітарна допомога створили сприятливі умови для підйому економіки країни. "Італійська лінія" вже з середини 50-хх років представляла собою експансію способу життя, а не просто товарів. У світі зріс інтерес до італійських меблів та моди. Мистецтво та дизайн в Італії було створено завдяки імпровізації в рамках старих традицій культури, мистецтва та економіки, які в основних невеликих сімейних підприємствах Італії не були ізольовані одна від одної. Спеціальної дизайн-освіти у довоєнній та післявоєнній Італії не було, більшість італійських дизайнерів були за освітою архітекторами. Видатні приклади синтезу мистецтв були роботи Карло Молліно. Зі своїми експресивно хвилеподібними меблями з гнутої фанери він став екстравагантним представником органічного стилю в Італії. Італійські дизайнери кинули виклик американському, орієнтованому на комерцію, стилю. Естетизм протистоїть матеріалізму, бажання дизайнера будуть поставлені вище за побажання споживача.
Ідея фірмового стилю набула в Італії широкий культурний розмах. Прикладом була політика фірми "Оліветті" з такими молодими перспективними дизайнерами та архітекторами, як Етторе Соттсасс, Марко Занузо, Маріо Белліні. Соттсасс. Вирішальну роль у стрімкому економічному зростанні фірми "Оліветті" відіграли її дизайнери. Керівники фірми раніше за інших зрозуміли та оцінили роль дизайну. У 1927 році на фабрику були запрошені художники Джованні Пінторі та Олександр Щавінський, поет Леонардо Сінісгаллі, який очолив відділ реклами та публікацій. Так утворилася одна із перших дизайнерських груп у Європі. Фірма "Оліветті" особливу увагу приділяла формуванню яскраво вираженої "корпоративної ідентифікації" (фірмового стилю). Сюди відносився дизайн продукції, архітектура, дизайн експозицій, реклама та графіка. Особливої популярності фірма Оліветті здобула з приходом дизайнера Марчелло Ніццолі і з випуском наприкінці 40-х сенсаційних за своїми естетичними якостям моделей машинок "Лексикон-80" і "Леттера-22". Тоді ж виникає вираз "Стиль Оліветті".
"Стиль Оліветті" на відміну, наприклад, від дизайну АЕГ Петера Беренса прагнув не так формальної єдності продукції, скільки до того, щоб зробити будь-яку продукцію обов'язково красивою: все має бути привабливим, високоранговим, включаючи навіть ділову кореспонденцію, що виходить від фірми.
США
В Америці кінець 40-х – це час нейлонових панчіх, посудомийних машин та будильників. Стайлінг впроваджувався в США у 50-ті не тільки для того, щоб зробити виріб більш привабливим, а й як маркетингова стратегія американської індустрії, щоб значно прискорити циклічність зміни зовнішнього вигляду продукту. Активне використання пластмаси змінило вигляд багатьох товарів.
У 50-х роках. американський дизайн створив «техніку вирощування споживача для продукції», прищеплюючи людям бажання мати імідж, якому вони хочуть відповідати. На допомогу дизайну створюється нова наука, що вивчає споживача – маркетинг.
Український післявоєнний дизайн: в яку сторону схилиться вектор
Протягом усіх двох років з початку повномасштабного вторгнення українські дизайнери не полишали роботи над створенням комфортного та сучасного дизайну. На передній план вийшла складова національної самосвідомості, що обернула погляди суспільства до національних мотивів та багатої культурної спадщини України. Першочерговим стало завдання створити функціональний та практичний продукт, спираючись на багатовіковий досвід національних традицій. Воєнний український дизайн голосно заявляє про себе на міжнародних виставках та у найкращих галереях світу, що вселяє в нас впевненість у тому, що післявоєнний дизайн змусить світову спільноту аплодувати українському таланту. Ми віримо, що післявоєнний український дизайн буде самобутнім синтезом традиційного та нового, він прокладає шлях до експансії українського стилю життя на світовий ринок та стане номінальним значенням якості та естетики світового масштабу.
Автор: Олена Бєлєнька
В статті використані матеріали:
vio-design.kiev.ua
ppt-online.org
referatss.com.ua
pragmatika.media
veryimportantlot.com
tehne.com
